Совершенно случайно наткнулась на очень интересного молодого писателя и музыканта Марка Лівіна.
С его музыкальным творчеством, как оказалось, я была знакома и раньше. Возможно те, кто смотрели украинское талант шоу " Україна має талант", знают его, он выступал в составе группы «My Way».
Но совершенно случайно, я узнала, что он еще и писатель. захватывают его книги, язык, на котором он пишет, он придает особой атмосферы произведению.
он украиноязычный писатель и прочитать его книги не у всех получиться… и это огорчает

Моя подушка вранці пахне твоїми парфумами. Вранці ранок пахне тобою. Навіть коли вечір приходить, все одно ранок поряд. І пахне тобою.

Коли пишу книжки чи пости, коли безцільно дивлюся за вікно — ранок пахне тобою.
Чи коли тягнуся до смартфона. щоб поглянути яка година — мій ранок все-одно пахне тобою.

Коли знову пірнаю обличчям в подушку.
Коли сплю, прокидаюся, засинаю, марю.
Обличчям донизу. 
Чи вгору — мій ранок пахне тобою.
Навіть коли нічого в кімнаті не роблю — все одно мій ранок пахне тобою.

Це так ніби ти пізнав усі куточки Всесвіту, ніби ти звідав як воно — побувати на дні Океану чи гірської вершини, ніби відвідав свято барвів у Іспанії і дихав Гімалайським повітрям, а прихисток для душі знайшов все ж десь поряд.
Щоночі — по ліву руку від тебе.
Щоранку — по ліву руку від тебе.
На вічність — з лівого боку грудини.

Щастя є, воно простіше простого — це відчувати те, про що я зараз розповідаю.
І якщо через сто років мене хтось запитає: чи маєш ти місце в світі, чувак, котре кличе тебе, немов до раю, я прошепочу: мій ранок в кімнаті, котрий пахне тільки тобою.